Напевно я все ж з тієї категорії відчайдух, які щиро вірять, що все в наших руках. В цій концепції є свої плюси і мінуси, але давайте все ж використаємо її на користь і своїми силами заплануємо собі незабутнє літо!

Я виділила 19 пунктів, які мені здалися цікавими та тематично літніми. А саме головне - вони підійдуть на будь-який бюджет. Знаю, що багато хто засмучується, бо не виходить поїхати за кордон чи до моря. Не виходить відвідати нову країну чи побувати на Балі. Але я дуже хочу показати вам, що незабутнє літо можна властувати у бабусі на подвірї, як в дитинстві і ще довго згадувати його, як найбільш затишне та тепле. І не потрібні вам ті закордони =)

Отож, мої 19 способів зробити це літо незабутнім:

*одразу хочу запропонувати підійти креативно до цього списку. Щось вам однозначно буде відгукуватися, а щось - потрібно буде адаптувати під себе. Експериментуйте.

Subscribe now

1. Провести один день без планів.

Для мене літо з дитинства асоціюється саме відсутністю планів. Коли ти банально не в курсі який сьогодні день. Коли ти лягаєш спати і не знаєш, що тебе чекає завтра, тому спиш до обіду а потім орієнтуєшся на свій настрій. Або ж вийти на прогулянку без конкретної мети і йти, куди тобі підказує інтуїція. Провести один день без планів - це як зіграти гру з життям, звучить по-дитячому захоплююче.

2. Влаштувати фотосесію під літнім дощем.

Або просто подуркувати під теплим літнім дощем без фото. Сам факт - не боятися намокнути, а дати собі можливість прокайфувати цей момент. Та все ж я планую зробити кілька щасливих фото в цей момент. Давно вже мрію, пора втілювати в життя.

3. Спробувати 10+ різних смаків морозива.

З віком я помітила, як привязуюся до чогось одного. Якщо піца - то маргарита, якщо морозиво - то фісташкове. Але зазвичай такий великий вибір різних смаків, чому я обмежуюся тільки одним давно звичним для мене? Невже мені не цікаво як смакує маракуя чи груша? Одного разу я пробувала дуже смачне бананове морозиво. І цей раз я памятаю до тепер. А всі рази, коли їм фісташкове - завжди забуваю. То може, якщо я хочу зробити це літо незабутнім, варто почати з незабутніх смаків морозива?

4. Купити щось яскраве для літнього гардеробу.

І носити його! Це можуть бути сережки, чи сумочка, якщо ви не хочете ризикувати. Це може бути щось з вінтажного ринку, гардеробу вашої мами чи прикраса зроблена власноруч. Але коли ще ми будемо носити яскраві кольорові речі як не літом?

5. Красиво одягнутися і сходити на літній коктейль з подругами.

У всіх нас є плаття (чи босоніжки), яке ми так ніколи і не одягнули, бо воно чекає вдалого моменту. У мене особисто є, другий рік як висить у шафі, боюся скоро я в нього вже і не влізу. Шкода буде. Так от, для себе я однозначно вирішила, що вдалий момент - саме це літо! Чекайте фото =))

6. Практикувати слоу лівінг.

Неспішні сніданки з журналом чи судоку, вечері за розмовами, прогулянки допізна. Літо створене для слоу лівінг: школа і гуртки закінчилася, уроки робити не потрібно. Подумайте тільки скільки вільного часу виділилося для сповільнення. Головне його не “зайняти” якимись новими нікому не потрібними тасками. Все, що може почекати до вересня - почекає. Мій персональний слоган, користуйтеся.

7. Вести щоденник.

Захотілося додати цей пункт одразу після практики “сповільненого життя”, бо мені особисто здається це perfect match. Завести кишеньковий щоденник і записувати свої спостереження та думки. Чи вести ранкові сторінки, поки ще всі сплять. Чи спробувати діджитал щоденник, куди кожного дня кидати одне щасливе своє селфі. Обирайте формат, який вам найбільше відгукується і ставте перед собою комітмент вести щоденник усі три місяці. Повірте мені, результат вас дуже потішить.

8. Зустріти схід сонця.

В цьому завжди є якась магія. Я памятаю, як минулого літа зустрічала схід сонця на березі моря. Кожного разу згадуючи цей момент, я відчуваю щастя. і вдячність собі, що не полінувалася проснутися так рано =))

9. Провести день без гаджетів.

У мене вже був такий досвід - 24 години без гаджетів. Про нього я розповідала у своєму телеграм каналі. І я щиро вважаю, що це був один з найпрекрасніших днів весни. Дуже цінний досвід, який я поаную повторювати цього літа і не раз.

10. Скласти список літніх рецептів і готувати раз у тиждень/місяць.

Якщо у когось є рецепти саме літніх страв - пишіть в коментарях, бо я не дуже кулінар. Але ідея мені сподобалася. Можна попросити у мами кулінарну книгу і приготувати саме по ній. В цьому є якийсь свій шарм. Не шукати рецепт в рілсах, як ми звикли, а додати якоїсь автентики. Можна запрошувати друзів у гості і разом готувати якусь тематичну страву. Головне в цій ідеї, мені здається, таки скласти список з літніх страв, а далі його дотримуватися вже буде легше. у мене поки нема, але очно поділюся ним у телеграм, кому цікаво.

11. Обрати одну тему для “глибокого” дослідження.

Наприклад, для себе, я думаю між “креативністю” та “інтуїцією”. І протягом усього літа читати книги, статті, дивитися документалки чи відео на цю тему. А наприкінці сезону підготувати цікавий допис чи есе. Або просто розповісти подрузі зі словами “Сідай, я тобі зараз таке розкажу…”

12. Скласти ідеальний плейлист на літо.

Музика має величезний вплив на наш стан та настрій. Не знаю, як вам, а мені одна пісня може одразу підняти настрій і заставити посміхатися. З таких пісень я і планую скласти плейлист і користуватися ним роками. А ще купити невеличку колонку, щоб слухати на пляжі чи біля басейну.

13. Поставити собі челендж - 10000 кроків на день.

Всі знають, як це важливо ходити пішки. Але не всі знаходять на це час. Літом цих десять тисяч кроків можна нагуляти за годинку перед сном, слухаючи улюблену аудіо книгу. чи плейлист з попереднього пункту.

14. Стрворити літню надихаючу дошку на пінтерест.

Я таку робила на весняний сезон, і дуже здивувала, коли багато картинок відтрорилося в моєму реальному житті. Хоча я цю дошку створювала більше для себе та гарного настрою. Пропоную на літній сезон теж поекспериментувати.

15. Скласти список книг на літо.

Особисто мені цього літа хочеться читати романи. Сьогодні вже взяла нову книгу Ребеки Ярос. Ви можете, наприклад, вирішити цього літа познайомитися з класикою, чи прочитати всі книги одного автора. Або поставити за ціль прочитати три книги про тему, яку вирішили для себе дослідити з попереднього пункту. Впевнена, кожному відгукнеться щось своє.

16. Ходити на ринок за свіжими фруктами.

Це одне з моїх найбільш улюблених занять літом =)) Мені подобається вайб іспанських ринків, подобається вибирати найароматніші помідори чи абрикоси. Спробуйте теж.

17. Навчитися робити літні коктейлі.

Алкогольні чи б/а, на ваш смак, можливо, зелені смузі. Але особисто мені здається, що літо - це сезон коктейлів. Можна купити собі шейкер і красиві бокали, запросити подругу і ввімкнути свій плейлист. Незабутній вечір вам гарантований.

18. Влаштувати кіномарафон.

Колись ми з чоловіком вирішили передивитися усі стрічки номіновані на Оскар (це був далекий 2015) і обрати для себе переможця. Ви теж можете з кимось (або самостійно) зіграти таку гру. Передивитися усі фільми з Джулією Робертс (або іншим вашим улюбленим актором) і скласти рейтинг найкращих стрічок на свою думку. Впевнена, буде цікаво.

19. Зберігати дрібнички, які вам будуть нагадувати про це літо.

Це може бути невеличка коробочка чи конверт, куди ви зможете скласти білети на поїзд, запрошення на вечірку, чеки важливих для себе покупок, обгортки від солодощів. Можливо, ви бачили в інтернеті відео під назвою “Junk Journal”, куди вклеюють різні дрібнички, які могли б опинитися в смітнику, але які насправді можуть нагадати вам про приємний вечір навіть краще ніж фотографії.

Мені здається, не важливо, оберете ви всі 19 пунктів, чи всього лиш 3, головне - бажання та намір. Якщо у вас є істинний намір зробити це літо по-справжньому особливим для себе у вас точно вдасться! Головне - помітити, що вдається.

А для тих, кому цікаво “підглянути” як проходитиме моє літи - пропоную підписатися на мій інстаграм. Там все ж більше ділюся фото в моменті. І звісно, підписуйтеся тут, щоб не пропустити апдейт, як пройшло літо і які поради були для мене найбільш вдалими.

Subscribe now

Всім прекрасного та незабутнього літа!

Крім того на початку кожного місяця я ставлю перед собою цілі, або скоріше фокус, чому хочу найбільше приділяти часу, як хочу почуватися і що хочу робити протягом наступних 30-ти днів.

Subscribe now

Так на травень 2026 року я ставила перед собою ціль - додати більше силових тренувань у спортзалі. Хто не знає, півроку тому я зробила собі найкращий подарунок евер на день народження - абонемент у спортзал (якщо хтось у роздумах, чим би себе чи свою близьку людину потішити - задумайтеся). Отже, останніх півроку я сумлінно ходила у спортзал, але не бачила тих результатів, на котрі надіялася.

Скажу відверто, мене це дуже засмучує. По природі я - людина результат, мені важливо бачити фідбек моїх дій. І коли я його не бачу, можу легко здатися, бо для чого тоді це все? Тим не менше, я дуже добре розумію, що для помітного результату потрібно постаратися, і інколи цей процес може затягнутися на довше, ніж ти розраховував.

Так було минулого року, коли я вивчала бачату. Я регулярно ходила на заняття кожного тижня і за шість місяців побачила прогрес, який мене сильно порадував. Але у випадку зі спортзалом півроку, мабуть, занадто мало.

Звісно, я консультувалася на рахунок цього зі своїм тренером. У спотрзалі, до якого я ходжу кожного місяця організовують тет-а-тет зустрічі з твоїм особистим тренером і проводять процедуру біоімпедансометрії (це коли через твоє тіло пропускають невеличкий струм та визначають рівень мязової і жирової маси, кількість води, базальний метаболізм і ще багато мені поки не зрозумілого). Отже, за усіма цими показниками я не погано рухаюся до красивого, а головне - здорового, витривалого і підтягнутого тіла, незважаючи на те, що я поправилася майже на три кілограми за ці півроку. Що, за словами тренера, теж добре, так як зростає мязова маса, а вона значно важча за жирову.

І тут я, як коуч)), відслідкувала у собі обмежуюче переконання, про яке я навіть не здогадувалася: “Справжня жінка має бути тендітною!”.

What the fuck???

Тендітною? Серйозно? Тендітні жінки це як? Худі? Тобто тільки худі жінки можуть бути тендітними? А решта? Не худі жінки значить не справжні?

Що за дурість??

Я реально дуже вдячна своєму критичному розуму (прокачаному з допомогою коучингу) за те, що не дозволив цій дивній та необгрунтованій думці “застрягнути” в мене в голові. Бо це відвертий обман, суспільна маніпуляція, непотрібний стереотип… будь-що, але не істина!

Звісно, я продовжую ходити в зал і працювати над своїм тілом, але однозначно з іншим наміром та посилом. Я не прагну схуднути, щоб виглядати тендітнішою чи жіночнішою, але дуже хочу мати енергійне та витривале тіло у свої 35 років.

Наступний розділ цього есе я хочу присвятити книгам.

Так як у мене є книжковий клуб в іспанії, я стараюся читати багато, щоб відповідати статусу його співзасновниці =)). Так цього місяця я закінчила три книги: “Тіло веде лік” Бессел Ван Дер Колк, “Крижана принцеса” Каміла Лекберг та “За маму за тата” Каріна Саварина. Також вже дочитую “Лейла” Коллін Гувер, але про неї напишу вже в есе наступного місяця.

Цікаво те, що на початку року я склала для себе список книг, які я хотіла б прочитати, але виявилося, що слідувати цьому списку мені надзвичайно важко. Все ж в мене переважає ситуативна література, яку мені радять дівчата з клубу, або на котру я натраплю в місцевій бібліотеці. Більше про свої книжкові знахідки я ділюся на своєму телеграм каналі, тому, якщо вам інколи потрібне натхнення, чи ви в пошуку, що цікавого подивитися чи почитати - підписуйтеся.

Для мене величезним відкриттям стала скандинавська авторка Каміла Лекберг. А саме книга “Крижана принцеса” - це перший детектив з цілого циклу про письменницю Еріку та поліцейського Патріка, які в наступних книгах спільно будуть розкривати різні злочини, тому рекомендую почати саме з цієї. Багато хто критикує авторку за велику кількість персонажів у її творах, але мені особисто це навпаки сподобалося. Ти починаєш краще розуміти атмосферу та мотиви підозрюваних. Тому в цілому стає зрозуміліша історія, і ти наче занурюєшся в неї, а не поверхнево перечитуєш статтю в газеті про вбивство на 300 сторінок. Саме таке відчуття у мене викликають деякі детективи. Але історія “Крижаної принцеси” навпаки запамятається на довго, і я точно буду перечитувати інші роботи Каміли.

До речі, про скандинавських митців, дуже рекомендую подивитися серіал “Каштановий чоловічок” (перший сезон особливо). По настрою нагадало роман Каміли Лекберг, хоча знятий за мотивами іншого автора Сорена Свейструпа. Але скандинавія завжди відрізнялася своїм впізнаваним автентичним стилем, кому таке подобається - рекомендую звернути увагу. Мені особисто цікаво знайомитися з різними культурами і стилями.

Тому для балансу також у травні читала сучасну украінську прозу “За маму, за тата” Каміли Саваріної. Неодноразово вона потрапляла мені на очі в інтернеті, і коли на минулу зустріч нашого книжкового клубу одна з учасниць принесла її, я вирішила, що це знак. Відверто книгу потрібно прочитати за один вечір. Ось так зібратися з силами, пережити разом з головною героїнею - маленькою Варею - всі неприємні ситуації і, по можливості, відпустити. Дуже емоційно не легка автобіографічна історія. От знаєте те відчуття, коли ти читаєш сумні розповіді і розумієш, що це все правда. Це не вигадки, не Netflix, а події відбуваються настульки близько, що вони могли статися з тобою, чи могли відбуватися з твоєю однокласницею, про що ти навіть не здогадувалася в дитинстві. А тепер ми всі вже виросли і намагаємося впоратися з тим минулим, яке мало занадто великий вплив. І нема кого знуватити у цьому. Точніше є, але чомусь це не допомагає.

Я щиро бажаю усім, хто не мав захисту, не пізнав любові чи підтримки в дитинстві - пізнати її хоча б в дорослому житті. Нехай своїми силами (чи силами терапевта), але дати своїй внутрішній дитині те, що вона заслуговувала. Заслуговувала мати ще з народження, просто чомусь все склалося по-іншому. В такі моменти мені легше вірити, що цьому є якесь пояснення, якась мета, важливий меседж, який має почути цей світ саме вашими вустами! І я дуже радію за авторку, що вона знайшла, у тій ситуації, яку їй прийшлося пережити в дитинстві, свій меседж і донесла його з допомогою книги “За маму, за тата”. Дякую за це!

Найкращим фільмом травня я офіційно заявляю “Спілку мертвих поетів” 1989 року! Дуже давно хотіла його подивитися, та все відкладала і ось нарешті - його час настав. Прекрасна історія про те, який необхідний насправді творчий прояв для кожного з нас, як важливо інколи порушувати правила, що таке справжня дружба та цінності. Але найбільше в цій історії мене вразив феномен наставника в образі вчителя. Яким потрібно бути, щоб тебе слухали, поважали і дослухалися? Як це по-справжньому любити те, чим ти займаєшся і вкладатися усім серцем?

Признаюся чесно, я трішки розбирала його образ з допомогою нлп та фокусів мови. Це саме та наука і знання, яка допомагає описати успішні стратегії будь-якої людини, які вона використовує чи то в мовленні, чи то в невербальній комунікації. Дуже цікаво і готую повноцінну статтю з прикладами на цю тему, тому підписуйтеся, щоб не пропустити.

Subscribe now

Наостанок залишу добірку з кількох фото: незабутня прогулянка по середземному морю, фестиваль квітів Temps de flors 2026 і відкриття сезону наприківнці травня (вода ще холодна). Планую повернутися до цього есе за пару років і згадати усі ці приємні моменти.

На початку свого шляху у 2022 році, я не була впевнена, що коучинг стане моєю повноцінною професією. Але після трьох років активної практики, роботи над підсвідомістю і мисленням (в першу чергу своїм, а далі - моїх клієнтів), я зробила висновок, що це - саме той напрямок, який дає мені енергію.

Subscribe now

Знаєте, ми часто шукаємо реалізацію в тій сфері, яка б нас наповнювала і надихала, але ніколи не знаємо чітко, що це за сфера має бути. І дуже часто боїмося розпочати, чи навіть втратити час на спроби. Так от, я хочу нормалізувати цей процес! Адже особисто я дала собі дуже багато часу на те, щоб зрозуміти: моє коучинг чи - ні. І навіть, якщо б за ці три роки я зрозуміла, що таки “не моє”, це всерівно була б перемога.

Бо інколи негативний результат - це теж перемога.

А тепер давайте перейдемо до списку з 10-ти речей, які я хотіла б знати перш ніж йти в коучинг:

1. Коучинг - це не просто професія, це - стиль життя.

Це те, на чому наголошують тренери на самому початку. Стати коучем без власних транcформацій чи роботи над собою - неможливо. Ви не можете просто вивчити 8 компетенцій і одного прекрасного дня застосувати їх усі в коуч сесії. Вам портібно жити по цим 8-ми компетенціях.

Наприклад, один з найважчих скілів для мене був “активне слухання”. Не просто кивати головою, коли з кимось розмовляєш, а справді прислухатися до кожного слова, зміни інтонації, пози чи навіть виразу обличчя. Не накладати власні фільтри чи емоції на розповідь та слова іншої людини, не занурюватися у свої роздуми чи аналіз, а бути присутньою тут і зараз.

Можливо, це звучить легко, але напсправді, повірте, це - мистецтво. Пропоную для експерименту спробувати вислухати свого партнера чи друга саме за методом “активного слухання”. І якщо будете проводити такий експеримент, обовязково напишіть мені, з радістю почитаю ваші усвідомлення та інсайти.

2. Коучинг - це повноцінна професія.

Признаюся чесно, навіть на початку навчання я не ставилася дуже відповідально до цієї сфери. Мені здавалося, що я пройду “ще один курс по саморозвитку” і все. Але, коли потрапила в середовище професійних коучів, які проходять сертифікацію, здають екзамени, дотримуються етики, я зрозуміла, що це - зовсім інший світ.

Проблема, мабуть, в тому, що про це насправді мало хто розповідає. Зараз багато експертів, котрі називають себе коучами, дуже багато навчань по коучингу, але якісної інформації, що це за сфера - немає. Мені відверто пощастило одразу обрати академію з міжнародною сертифікацією ICF, що дало мені можливість розвиватися в цій професії по високим стандартам. Тому для тих, хто планує опанувати коучинг, дуже рекомендую звертати на це увагу.

Для усіх хто, хотів би спробувати себе у коучингу, але має багато питань та сумнівів, я хочу запропонувати діагностичну сесію зі мною. Зазвичай така діагностика проходить у кілька етапів: ми з вами знайомимося, ви озвучуєте свій запит та сумніви, з якими вам хотілося б попрацювати, ми “розхитуємо” усі ваші обмежуючі переконання на рахунок себе та коучингу загалом і другу частину зустрічі виділяємо на QA.

Вартість діагностичної сесії - 50 доларів. Після таких зустрічей мої клієнти виходять з чітким розумінням, чи потрібен їм коучинг, як їм обрати навчання та наважитися на зміни, які перші кроки вони готові зробити вже сьогодні.

Тому якщо вам відгукується і ви розумієте, що це саме те, чого вам не вистачає, щоб наважитися на зміну професії чи принаймні спробу себе у новому напрямку - пишіть в приват, підберемо зручний час та дату.

3. Коучинг - це постійна робота над собою.

Якщо ви думаєте, що одного курсу для того, щоб стати коучем буде достатньо, то я вас розчарую. Хоча, першого рівня АСС по стандартам ICF цілком достатньо для того, щоб практикувати і отримувати оплату за свою роботу, жоден коуч на цьому не зупиниться.

По-перше, кодекс етики вимагає підвищення кваліфікації кожні 3 роки. Саме тому коучі постійно навчаються, проходять додаткові курси, вокшопи, вебінари, супервізії та менторинги. По-друге, ти стаєш спраглим до знань. Коучинг наче розкриває перед тобою нові горизонти незвіданого, які так цікаво дослідити. Ти зі звичайної людини перетворюєшся на “шукача” нових знань, методів, підходів, інсайтів. Тому коучі - це ті люди, в арсеналі яких завжди є дуже багато джерел (чи то книг, чи то лекцій на ютуб), з яких вони черпають натхнення.

До речі, у мене є телеграм канал, в якому я роблю підбірку цікавих розвиваючих матеріалів і дуже часто ділюся новими для себе знахідками. Тому, якщо вам також хочеться дізнатися більше про підсвідомість, роботу мозку та як ми можемо впливати на нашу реальність - підписуйтеся, буду рада вас бачити і розвиватися разом.

4. Для того, щоб стати професіоналом у цій сфері - потрібні вкладення.

Це одне з найнеочікуваніших, хоча й найочевидніших усвідомлень. Просто я до нього була не готова, мабуть. Зараз я вже до цього ставлюся по-іншому і в мене є окремий бюджет, який я планую на свій професійний розвиток. Я була б рада, якщо б мене про це попередили раніше.

Так як коучинг вимагає постійного розвитку, а курси та навчання (особливо від топових експертів) стартують в ціні від 1к доларів, потрібно бути готовим до цих вкладень. Тому зазвичай, особливо на початку свого шляху,я дуже рекомендую не звільнятися з основної роботи, яка приносить вам дохід. Особисто я знаю дуже багато коучів-початківців, котрі мріють реалізуватися фінансово в новій для себе сфері, але не дають собі при цьому основне - час. Я теж такою була.

Є інший підхід - підготувати фінансову подушку для переходу у нову для себе сферу. В такому випадку потрібно скласти приблизний бюджет на навчання та просування в соцмережах (частково з цим я зможу допомогти на діагностичній сесії). Але для цього дуже рекомендую пробувати спочатку коучинг “на собі”. Попрацювати з коучем в контракті, побачити які результати дає така взаємодія і переконатися, чи цей метод вам підійде.

Більше про контрактну роботу зі мною - тут (клікабельно).

5. Бути хорошим коучем - мало.

Я особисто знаю дуже багато достойних і прекрасних коучів, які не мають жодного результату у цій сфері, бо вони не проявляються. Мабуть, така реальність, у якій ми живемо і до неї важливо пристосовуватися.

Якщо ви справді хочете перетворити коучинг у свою професію - починайте вести блог вже зраза, на тому етапі, на якому ви перебуваєте. Якщо ви тільки вчитеся - показуйте навчання, розповідайте про свій шлях. Якщо ви починаєте практикувати - щиро діліться цим. Пропорацювання себе під час навчання допоможуть вам побороти страх осуду чи помилки, а якщо ні - зверніться про підтримку до колег.

Для успіху в цій професії важливо бути і маркетологом, і таргетологом, і копірайтером, і піарником для себе. Особливо на початку шляху, поки ви не заробляєте стільки, що зможете позволити собі найняти цілу команду. Це важливе усвідомлення на початку - роботи буде багато. Але у вас все вийде!

Поки я писала статтю, зрозуміла, що вона за довга для однієї публікації. Тому розділю все ж її на дві частини. Дуже сподіваюся, що перша частина вас надихнула на нові роздуми та ставлення до професії коуч. Якщо у вас залишилися запитання, не розкриті в цьому тексті - пишіть в особисті, з радістю відповім.

А також, якщо вам цікаво більше читати та дізнаватися про коучинг чи нлп - підписуйтеся, тут виходять регулярні статті на ці та інші теми.

Subscribe now

І нагадую, що більше корисних матеріалів та джерел я збираю у своєму телеграм каналі - переходьте за посиланням.

А про життя в Іспанії та лайфстайл розповідаю більше в Інстаграм.

Для контексту: ми з моїм чоловіком більше 13 років разом, з яких практично 11 прожили у шлюбі. У нас спільна дочка, і 11 років тому ми переїхали в Іспанію. За увесь цей час тільки в 2015, коли чоловік ще старався підтримувати бізнес в Україні і літав туди практично щомісяця, ми жили окремо. Хоть і недовгими періодами часу.

Півроку тому все змінилося і він переіхав за 500 км від нас, в інше місто. Скажу чесно, ми довго не вагалися і рішення прийнялося досить швидко. За увесь час разом, ти починаєш вивчати і розуміти людину поруч. Тобі стають важливими її мрії, відгукуються амбіції і, інколи, ти обираєш проявити гнучкість заради того, щоб людина поруч з тобою була щаслива.

Знаю, що у багатьох на цьому моменті може виникнути запитання: “А як тоді моє щастя? Получається, на себе можна “забити”?” Але для мене це звучить як категоричність. А категоричність - це великий ворог гармонійних відносин, як на мене.

Коли ти будуєш стосунки з іншою людиною, тобі приходиться проявляти гнучкість та еластичність. Особливо, якщо це стосунки з довготривалою перспективою. У період життя вас чекає дуже багато змін, трансформацій, переїздів, які, хочеш ти цього чи ні, впливають як на тебе, так і на партнера, який з тобою поруч. І в ці періоди змін, ви можете або бути категоричними і погіршувати обставини, або проявляти гнучкість і додавати позитиву. Вибір завжди за вами.

Так ми проявили гнучкість і півроку тому домовилися, що будемо жити на два міста.

Протягом цього періоду мій коханий приїжджав на усі вихідні і свята додому, ми навіть встигли злітати у відпустку на канарські острови (до речі, у мене є опубліковний гайд про Тенеріфе і Ланцероте, кому цікаво). Тобто з однієї сторони, він багато не пропускав. Але з іншої - пропустили багато ми з дочкою.

Все змінилося, коли ми поїхали до нього в гості. Відверто до того для нас ось це життя на два міста відчувалося наче “тато просто ходить на роботу, а за тиждень повертається”. Але це було не так. За півроку життя в іншому місці мій коханий завів нових друзів, налаштував свій побут, почав цікавитися новими хобі та й розвиватися у незвичному для себе напрямку. Я розумію, що так повпливало на нього нове оточення. !Але в цьому новому оточенні не було нас.

Це усвідомлення здалося дуже болючим, але дуже важливим. Адже чим довше нас там не буде, тим більша прірва між нами сформується.

І тут я дала остаточну відповідь для себе на запитання: “Чи є майбутнє у стосунках на відстані?” І моя відповідь: “Ні”.

Окей, якщо ми говоримо про якийсь конкретний період часу. Тобто, коли ви чітко знаєте, що цей рік-два-пять, ви будете жити окремо, але потім всерівно зʼїдетесь. Тому що найчастіше нас лякає невизначеність. Ми перестаємо будувати плани, дивитися в майбутнє. У повітрі постійно присутнє питання: “а ще довго? скільки часу так ще буде тривати?”. Коли ти знаєш відповідь, ти хоча б можеш з собою домовитися і на цей період, наприклад, переключитися на щось інше. На власний проект чи реалізацію.

Ще одне цікаве спостереження, що стосунки на відстані в якійсь мірі зближають. Ви перестаєте сваритися чи сперечатися через дрібниці, бо цінуєте кожну хвилину проведену разом. Ви починаєте говорити на глибші теми, бо розумієте, що у вас не так багато часу, щоб обсудити все, що хочеться, і таким чином обираєте найважливіше.

На початку мені навіть здавалося, що ми почали більше проводити часу разом ніж до того, як мій чоловік переїхав. Мабуть, через концентрацію того часу, який ми проводили. Адже суцільні два дні відчуваються по-іншому, ніж по кілька годин кожного дня протягом тижня.

АЛЕ

чи не обман це все? чи не спосіб себе заспокоїти? Адже прірва, яка формується між вами не заповнюється одними вихідними. А конфлікти - це невідʼємна частина формування відносин з конкретними кордонами, як можна а як - ні. І, якщо немає конфліктів - немає кордонів. Відповідно ці стосунки відуваються, як щось несправжнє чи абстрактне.

Як би ви не любили один одного, якими б близькими не були, скільки б не переписувалися у соцмережах чи обмінювалися фотографіями, фізичну присутність не замінить ніщо. Життя в побуті - ось справжні відносини. А не романтичні побачення раз на тиждень.

Хочу одразу сказати, що це виключно мої роздуми на цю тему. Я буду дуже рада, якщо хтось поділиться власним позитивним досвідом в коментарях чи особистих повідомленнях анонімно. Адже для кожного такі стосунки будуть відчуватися по-різному.

Особисто я на початку була переконана, що це НЕ буде скданим челенджем. У нас в обох велика цінність - свобода. І ми дуже оберігаємо її та можливість не залежати один від одного. Жодного разу за 13 років разом у нас не виникало потреби “відчитатися” чи скинути звіт за день. Ми одразу домовилися довіряти один одному. Але, мабуть, все ж таки цінність сімї переважає.

Минулого року (так вже склалося) я читала все підряд. Спонтанність - це також працююча стратегія, до речі 😀 Але, підбиваючи підсумки, помітила, що деякі жанри я банально пропустила. Під цю категорію потрапили книги з науково популярного стилю, бізнес література та роботи з моєї сфери діяльності - коучингу.

Хто не знає, але особливість моєї професії (я, до речі, - коуч) - це постійний розвиток. Не тільки через курси і навчання, а й через книги. Тому цього року вирішила додати більше все ж розвиваючих публікацій. Проте і не минати художню літературу, бо читати її - суцільний кайф 😍

Subscribe now

Так от, ділюся з вами своїми книжковими планами на 2026 рік і сподіваюся вас також надихнути скласти схожий список для себе. До речі, готуючи це есе, я помітила що всі книги можна обʼєднати у підгрупи, що я і зробила.

Підгрупа: Здоровʼя.

1. «Чому ми спимо» Метью Вокер

Насправді тема здорового сну актуальна вже давно, тому про цю книгу чула не один раз. Багато хто розповідав, що вона прям змінила їхнє життя і ставлення до сну. Також багато хто повністю відмовився від ґаджетів перед сном після її прочитання. Особисто мені дуже цікаво, що ж там за дослідження в області сну, якими ділиться автор і які мають такий вплив на читачів.

2. «Розумний кишківник» Майкл Мозлі

Аналогічно до попередньої книги. Дуже багато людей ділилися зі мною, що їхнє ставлення до їжі та травної системи змінилося після прочитання «Розумного кишківника». Тема однозначно варта дослідженню, вже придбала примірник і чекаю, коли дійде до нього черга.

3. «Дихання» Джеймс Нестор

Досліджуючи wellness тренди на 2025 рік, один із них був саме на усвідомлене дихання. Мене дуже здивувало, коли я почала помічати, як експерти запускають повноцінні курси, гайди, навіть додатки в телефоні, які допомагають покращити роботу легень та розповідають про різні техніки дихання. Виявляється є техніки, щоб заспокоїтися, щоб почуватися більш енергійно, щоб сконцентруватися, тощо. Ну скажіть цікаво в цьому всьому розібратися?

Розділ: Науково популярна література + психологія

4. “Letting go” David Hawkins

Підозрюю, що ця книга чимось нагадує роботу «Радикальне прощення», але це не точно. В свій час «Радикальне прощення» дуже сильно повпливала на мене і я її рекомендувала чи не всім своїм подругам. Цікаво чи так само буде з «Letting go». Буду читати по рекомендації Алли Клименко, а мені дійсно відгукується все, що вона робить, тому впевнена, я не пожалію.

5. «Гіпотеза щастя» Джонатан Хейд

Хто читав мій звіт за 2025 рік, той знає, що я дуже хотіла прочитати цю книгу в перекладі. Бо вже минулого року читала її в оригіналі і вона мені дуууууже “зайшла”. Після публікації цього звіту (яке я вам щиро рекомендую прочитати, там є шикарні поради книг), моя подруга знайшла для мене перекладений варіант цієї книги та ще й привезла мені його ❤️ Я не знаю за що мені так пощастило, але я дуже вдячна. Тому «Гіпотеза щастя» вже чекає своєї черги.

6. «Тіло веде лік» Бессел Ван Дер Кол

Ця книга була в планах на 2025, але якось не склалося. Цього року однозначно до неї доберуся. Вже читала дуже багато відгуків. Єдине за що переживаю, щоб вона не була надто песимістичною. Обовʼязково поділюся своїми враженнями на каналі в телеграм. Там зазвичай я публікую все в моменті, разом із цитатами, які найбільше відгукуються.

7. «Дари недосконалості» Берне Браун

Маю величезне бажання познайомитися з цим автором. Переглядала кілька виступів на Ted та інтервʼю з Берне. Дуже харизматична жінка з цікавим почуттям гумору. Впевнена її книга мені сподобається і я продовжу читати й інші її публікації.

Розділ: Професійна література + коучинг

Вся професійна література для мене перегукується з науково популярною, бо сфера коучингу включає в себе і роботу з тілом, і емоціями, і питанням щастя чи добробуту. Але все ж цього року виділила дві роботи обовʼязкові до прочитання та інтеграції в свою професійну діяльність. Результатами як завжди буду ділитися, можливо навіть вдасться оформити все в кейси, як я звикла це робити в своєму інстаграмі.

8. “Inteligencia emocional” Daniel Golman

Ну тут, мабуть, навіть не варто зупинятися. Якось я пропустила той момент, коли всі читали «Емоційний інтелект», хоча в коучингу ми працюємо над його розвитком. Тому вважаю за свою професійну необхідність прочитати цю роботу якомога швидше.

9. «Внутрішня гра у теніс» Тімоті Голві

Тімоті Голві - це один з основоположників концепції коучингу. Раніше він був тренером з тенісу і в книзі він детально розповідає, як на наші зовнішні результати впливають внутрішні процеси. Хоча ці всі правила і засади я вивчаю вже пʼятий рік, мені всерівно цікаво прочитати роботу, яка мала величезний вплив на усі компетенції професійного коучингу.

Розділ: Бізнес + Менеджмент + Фінанси

Один з найбільших розділів цього року. Проаналізувавши, з якими запитами найчастіше до мене звертаються клієнти (а це: лідерство, реалізація потенціалу, вихід на новий рівень, креативне бачення проблем і тд.) було прийнято стратегічне рішення прочитати мінімум 5 книг з теми бізнесу.

10. «Почни з чому» Саймон Сінек

Книга про цінності та який вплив вони мають на вибори людей. Знаючи цінності іншої людини насправді дуже легко її переконати чи взагалі побудувати конструктивний діалог. Тому я вважаю, що цю тему варто дослідити більше. Рекомендована Сергієм Ноздрачовим, ще одним експертом, якому довіряю на всі сто.

11. «It’s a manager» Jim Clifton

Ще одна його рекомендація і стратегічно важлива для мене книга. Досить часто звертаються клієнти з запитом вийти на вищий рівень в компанії, і я щиро вірю, що коучинговий спосіб мислення та рішення проблем в цьому завжди допомагає. Про це ж і книга «It’s a manager» - про застосування лідерських та коучингових навичок. Автор, до речі, голова Gallup (міжнародна аналітична та консалтингова компанія), що мене теж підкупає.

12. «Засновники» Джиммі Сонні

Планувала її прочитати ще минулого року. Книга розповідає, як PayPal з невеличкого стартапу перетворився на успішну компанію. Памʼятаю, ще в школі читала про Apple та Microsoft, дуже мене вразила їх історія. Впевнена, ця книга також вразить.

13. «Щаслива кишеня повна грошей» Девід Кемерон Дженанді

Про цю книгу чула вже не раз. Вважаю обовʼязковим постійний розвиток у темі фінансів, тому додаю до свого списку цю роботу.

14. «Кармічний менеджмент» Майкл Роуч

Не перший рік планую її прочитати, от чесно. Вирішила більше не відкладати. Зовсім невеличка книга про ідею бумерангу. Я все життя вірю в основний її принцип, що все хороше завжди повертається. Тому вважаю потрібно підкріпити свою віру ще й книгою на цю тему.

Розділ: Художня література

15. «Букова земля» Марія Матіос

16. «Солодка Даруся» Марія Матіос

Натхненна після «Покров» Любко Дереш читати більше сучасної української літератури. Також дуже мотивує, бо це подарунок від близької мені людини і я дуже хочу його прочитати і поділитися з нею враженнями.

17. «Стрімголов» Олівер Сакс

Автобіографія невропатолога з Англії. Почала читати, бо взяла її в однієї з учасниць нашого книжкового клубу. Так, хто ще не знав у нас є книжковий офлайн клуб. Тому, може ви раптом з Жирони, будемо раді вас бачити. Книга не входила в мій список, але так як я її вже почала читати, треба закінчити. Такий вже в мене «пунктик» 🤭

18. Деніел Кіз «Пʼята Саллі»

Знову ж таки, хто читав моє есе про 23 книги, які я прочитала в 2025 році, знають, що найкращою для мене книгою стала «Таємнича історія Біллі Міллігана» Деніела Кіза. А його книга «Квіти для Елджарнона» до тепер викликає в мене дуже теплі спогади. Тому в цьому році я хочу продовжити знайомство з цим автором та жанром, у якому він працює.

19. «Макова війна» Ребекка Кван

Минулого року я вперше познайомилася з жанром фентезі. І пообіцяла собі, що в новому році прочитаю ще щось в цьому стилі. Це буде «Макова війна». Якщо мене вистачить, то можливо навіть до «Четвертого крила» доросту 😅

20. Щось з жанру еротичного роману. Можливо навіть Панелопу Дуглас.

З жанром еротичного роману в мене відбулося знайомство аж двічі за недавній час: «Зіпсований» Панелопи Дугла та «Священник» Сьєра Сімоне. Чесно, дуже неоднозначні емоції в мене викликають ці книги. Але я підозрюю, що це найважчий жанр. Бо описати секс не вульгарно при цьому дійсно збуджуюче, завдання не з легких. Тому я продовжу свої пошуки і якщо знайду щось достойне в цьому жанрі - обовʼязково розповім.

Почну з самого початку, коли ми купляли білети. Так як Rayanair останнім часом відмінив багато рейсів, ми шукали щось не за всі гроші світу. Спочатку дивилися на квитки напряму до острова Тенеріфе і провести усю відпустку там, але порахувавши добре нам виявилося дешевше полетіти спершу до острова Ланцероте, побути там чотири дні, а вже звідти летіти до о.Тенеріфе. Так і зробили, і це було класне рішення, бо ці два острови зовсім різні по вайбу.

Subscribe now

Перші квитки до Ланцероте ми придбали квитки у посередників - eDreams. Це компанія, котра продає квитки на автобуси, пароми, літаки; у них можна забронювати готель чи машину. Для постійних клієнтів (котрі оплачують абонплату - 100$ в рік) діють постійні знижки. Так от, ми потрапили на акційний пробний місяць без оплати. Зареєструвалися, купили квитки і відмінили підписку. Таким чином зекономили. Хоча, на мою думку, це дуже вигідна історія, особливо коли ви подорожуєте багато чи великою компанією (нас 9 штук). Летіли ми з Барселони три години, квитки нам обійшлися до 50€.

Наступне питання було - забронювати житло. Повторюся, нас багато, тому це був ще той квест. Зупинилися на великій віллі з басейном і терасою в місті Тіас (10 хв на машині від аеропорту). За чотири повноцінні дні з 3 родин заплатили приблизно 1000€. Одразу біля нашої вілли (20 хв пішки) розташована Montaña Blanca і las Grietas (фото є у мене в профілі).

З погодою нам відверто не пощастило, тому в басейні ми плавали буквально двічі. А на терасі обідали всього один раз, так як тут кожні 15 хвилин мінялася погода - то дощ і холодно, то сонце. Але підозрюю, це через те, що м.Тіас розташоване посередині острова. На півдні - зовсім інша погода. Також місцеві розповідали, що цього року зима видалася дуже холодною. Це вони ще не були в Україні))

Ми одразу в аеропорту брали машину на прокат, бо розуміли, що наша вілла знаходиться дуже далеко від океану. Та й острів Ланцероте не великий, хотілося його обʼїздити увесь, щоб сюди більше не повертатися 😀 Чесно, один раз відвідати острів цілком достатньо. З центральної частини за 40 хв можна доїхати як до найпівденнішої так і до найпівнічнішої точки. Ми їздили на південь, бо там тепліше.

Харчувалися ми вдома, жодного разу не сходили ні в ресторан, ні кафе. Банально в м.Тіас нічого не було цікавого. Плюс тут кухня приблизно така ж, як у всій Іспанії, тому нас це не цікавило. В супермаркетах (Mercadona, Lidl) величезний вибір знайомих нам продуктів, тому з цим проблем не було. Але наступного разу я б все ж сходила на дегустацію тутешніх вин. Те, як іспанці додумалися вирощувати винограм в вулканічній чорній землі мене просто вразило.

Далі будуть місяця, які я рекомендую відвідати, деякі з них нам підкинув чат GPT, деякі ми знайшли самі методом проб))

📍 Las Grietas - дуже інстаграмне місце, де утворилися ущелини від лави. Ви 100% бачили схожі фотографії в інтернеті. Там чесно немає де погуляти довго, хіба що підніматися на гору Montaña Blanca (також вулкан). Є навіть доріжка, яка веде до самого кратеру. Туристів багато, але це місце - візитка картка острова.

📍 Mirador/Plain viewpoint на Playa Lima ❤️‍🔥 Це правда незабутні враження! Особливо рекомендую їхати за захід сонця. Фотографії і відео виходять неймовірними (є в мене в профілі). Ми чисто випадково потрапили на цей пляж, тільки тому, що нам його видно було з вілли.

📍 Los Hervideros + Lago Verde. Чесно, ось це зелене озеро (Lago verde) виглядає як українське болото, в мене навіть жодної фотки немає. Але ми туди поїхали за рекомендацією чату GPT. А ще тому, що воно було по дорозі до Los Hervideros. А от самі скали об які розбиваються хвилі океану - обовʼязкові до відвідування!! Можна залишити машину на парковці біля озера і пройтися по узбережжю до скель (для тих, хто любить ходити).

📍 Playa Blanca (місто) + Playa del Papagayo (пляж). Ми чесно до Playa de Papagayo не дійшли. Зупинилися на окраїні міста Плая Бланка і пішли пішки попри скелі до найближчого пляжу (Playa de las Mujeres) з бірюзовою водою. З цього пляжу дуже класно видно інший острів - Fuerteventura. Трішки нагадало нам Costa Brava, бо ти можеш перейти попри море від одного маленького пляжу до наступного. Тепла, чиста вода і скали, хоча був сильний вітер, але +18, і ми навіть скупнулися в океані 😍

Чесно, мені цілком вистачило чотирьох днів на острові. Наступного разу ми сюди повернемося не скоро. І якщо будемо повертатися, то однозначно виберемо місто Playa Blanca. По вайбу це найбільш туристичне місце, щоб насолодитися саме океаном.

Subscribe now

Далі нас чекав переліт з острова на острів. Дуже дивно, але за переліт з Ланцероте до Тенерфіе ми заплатили трохи більше ніж 60€. І це виявилися найдорожчими нашими білетами. Розглядали також варіант плисти на паромі, але це було б дуже довго (в районі 8 годин), а білет коштував від 100€. Можливо, наступного разу спробуємо, бо впевнена, що це незабутні враження. Летіли ми буквально годинку і в нас склалося таке враження, що для місцевих ось такі літаки сприймаються як місцевий транспорт)) Дуже багато любий було без багажу, зі звичайними сумочками.

На Тенеріфе ми зупинилися в апартаментах в столиці острова - Санта Круз де Тенеріфе. Це одне з найбільших міст, тому тут є де погуляти, великі торгові центри, ресторани і тд. Островом пересувалися на громадському транспорті.

Дуже багато читали позитивних відгуків про логістичні рішення, розвʼязки і сполучення між містами. В реальності все так і є. Дуже легко розібратися з маршрутами, автобуси їздять часто, ціни від 1,45€ до 8€. Також можна придбати проїзний. Місцеві автобуси називаються - guagua. І для нас справді такий спосіб пересування став дуже автентичним і показав життя острівʼян з іншої сторони.

Так як ми проживали цього разу в столиці, тут був більший вибір ресторанів та кафе. В перший день ми пішли в buffet libre. Це досить популярні заклади у всій Іспанії, де ти платиш фіксовану ціну за вхід і можеш їсти все, що хочеш з меню. Зазвичай є готові страви: рис, лапша, фрі, суші, салати; і страви, котрі готують при тобі: ти просто накладаєш на тарілку сирі морепродукти, овочі чи мʼясо і все це при тобі смажать на великій пательні. Гарний формат, якщо ви ще не знаєте, що конкретно вам подобається і хочеться спробувати все. Такі ресторани є в кожному місті Іспанії, просто забиваєте в пошуку “buffet libre” і обираєте, який вам до душі. Ціни з дорослого коливаються від 20€ до 30€.

Наступного дня ми вже вирішили спробувати щось більш автентичне і пішли в Guachinche. Так тут називаються місцеві сімейні ресторани. Зазвичай вони навіть не мають своєї сторінки в інтсаграм. Шукайте їх на Гугл картах або розпитуйте в місцевих, вони вам точно порадять найсмачніший локальний заклад. Також є багато рекламних банерів різних місцевих giachinche. Ми ходили в guachinche La Noria в Santa Crus de Tenerife - і це моя особиста щира рекомендація. Одразу відчувається, що ти на острові, бо тобі приносять свіжоприготовані морепродукти і рибу. Ми пробували дорадо, мідії, гребінці, креветки, кальмари і все було дуже смачно. Що обовʼязково варто замовити, то це - papas arrugadas. По факту це звичайна картопля в мундирах зварена в дуууже солоній воді, але до неї ще додають два різновиди соусу: один з кінзою, інший з червоним гострим перцем.

Далі будуть локації на острові:

📍Playa de las Teresitas на північ від Santa Cruz de Tenerife. Один з небагатьох пляжів на Тенеріфе з білим піском. Його сюди привезли з Африки, заморочилися люди)) Класний пляж почілити і поніжитися на сонечку. Якщо будете машиною - обовʼязково підніміться на Mirador de las Teresitas. З нього відкривається неймовірний вид з однієї сторони на чорні скелі, а з іншої - на пляж з піском. Шалений контраст.

📍Loro Parque. Це один з найвідоміших зоопарків у світі. Що мені найбільше сподобалося - це їхнє позиціонування: на території зоопарку функціонує також Loro Parque Foundation - організація, яка займається захистом та збереженням тварин у дикій природі. Завдяки їх роботі вдалося врятувати вже кілька видів від вимирання, і це справді сильно. Але все ж мені здається, що зоопарки як такі скоро перестануть користуватися попитом.

📍Los Cristianos + Екскурсія на яхті. Чесно, в цьому місці (los Cristianos) найкраще відчувався вайб острова. Ми ще й потрапили на чемпіонат з пляжного волейболу, на який зʼїхалося дуже багато учасників з усіх куточків світу. Тільки уявіть: сідає сонце, ви посеред зими на пляжі з босими ногами вболіваєте за невідому вам команду і вас оточують вулкани. Ну кайф. Дуже хочеться повернутися ще якось саме сюди.

А екскурсія на яхті з можливістю побачити дельфінів - це просто неймовірні враження. В мене в інстаграм є фото і відео, кому цікаво подивитися, але звісно камера не передасть цих емоцій. Також на цій екскурсії ми підпливали до Los Gigantes. Це одна з найзнаменитіших візитних карток острова Тенеріфе - величезні скелі, котрі омиваються океаном.

Чого мені не вистачило на Тенеріфе, так це екскурсії до вулкану Тейде. Виявляється її потрібно планувати завчасно. Коли ми зібралися купувати квитки - на нас усіх місця вже не було. Плюс з того міста, де ми зупинилися було дуууже важко і довго добиратися до вулкану, тому наступного разу ми точно вже це врахуємо.

Не зважаючи на це, наша поїздка вийша шаленою та прекрасною. Канарські острова все ж відрізняються по енергетиці від Іспанії, тут хочеться залишитися, зустріти старість, неспішно пити вино з видом на океан і рефлексувати про щось прекрасне. Бажаю кожному відвідати і відчути цей вайб на собі.

1. Іларіон Павлюк «Я бачу вас цікавить пітьма»

2. Frida Mak-Faden “The boyfriend”

3. Марк Брекетт «Дозвіл на почуття»

4. Панелопа Дуглас «Зіпсований»

5. Карл Річард «Психологія інвестора»

6. Елізабет Гілберт «Їсти, молитися, кохати»

7. Jonatan Heid “The happiness hipothesis”

8. Тегере Марфі «Знищ мене», «Розгадай мене», «Віднови мене»

9. Едіт Егер «Вибір»

10. Сара Пеннер «Зникнення аптекарки»

11. Ілларіон Павлюк «Білий попіл»

12. Джим Лоуренс «Йди туди, де страшно»

13. Колін Гувер «Веріті»

14. Деніел Кіз «Загадкова історія Біллі Міллігана» !

15. Джозеф Мерфі «Управляй своєю долею»

16. Chloe Benjamin “Inmortales”

17. Володимир Станчишин «Стіни в моїй голові»

18. Люко Дашвар «Покров»

19. Клариса Естес «Жінки, що біжать з вовками» !

20. Фріда Мак-Фаден «Служниця»

21. Фріда Мак-Фаден «Секрет служниці»

Subscribe now

1. Іларіон Павлюк «Я бачу вас цікавить пітьма» 10/10

Рекомендую читати саме в зимовий період. Моя перша книга автора, котра задала досить високу планку. Після неї більшість інших трилерів та детективів будуть просто «непоганою літературою». Те, як бачить сюжет Іларіон Павлюк - схоже притаманне не багатьом. Він однозначно феноменальний автор, тому моя щира рекомендація.

2. Frida Mak-Faden “The boyfriend” 7,5/10

Книга в типовому стилі авторки. Цього року я познайомилася з трьома її творами. Більш-менш вони всі однакові. Якщо чесно, сюжет зараз навіть не згадаю. Сподобалося те, що книга написана легкою і зрозумілою мовою. Можна читати в оригіналі, що я і робила.

3. Марк Брекетт «Дозвіл на почуття» 7/10

Толкова книга для батьків. Особливо для дорослих, котрі виросли в емоційно віддалених сімʼях. Про те, як важливо сприймати своїх дітей такими, якими вони є, даючи їм місце та простір для самовираження.

4. Панелопа Дуглас «Зіпсований» 6/10

Мій перший еротичний роман. Цікаво було познайомитися з таким напрямком в літературі. Непогано саме для знайомства, не впевнена чи першого)) Книга мені запамʼяталася, не знаю, чи це її заслуга, чи все ж досить пікантного жанру як такого.

5. Карл Річард «Психологія інвестора» 8/10

Дуже хороша книга не тільки для інвесторів. Насправді буде корисна усім, хто веде бізнес в сучасних реаліях. Про поспішність рішень та надмірність емоцій, які зазвичай тільки заважають, коли справа стосується фінансів та планування.

6. Елізабет Гілберт «Їсти, молитися, кохати» 8/10

Непогана книга для жінок за 30. Чесно, здається історія просто вже «заїжджена». Потрібно було її читати в 90-ті коли вона тільки вийшла. Тоді, впевнена, вона мала би більше «вау» ефекту.

7. Jonatan Heid “The happiness hipothesis“ 10/10

Моя нова настільна книга, яку я хочу перечитати тепер в перекладі на українську, але не можу знайти. Дуже доступно пояснюється сучасна психологія та як вона змінилася за ці кілька десятиліть. Чому нам важливо концентруватися на тому, що з нами «так», а не шукати нових «діагнозів» собі. Мені, як коучу, було надзвичайно цінно прочитати думки автора на цю тему. В телеграм каналі публікувала бугато роздумів, на які мене надихнула саме ця книга.

8. Тегере Марфі «Знищ мене», «Розгадай мене», «Віднови мене» 9/10

З цих трьох частин розпочалося моє знайомство з фентезі. І закінчилося) Я зрозуміла, що мені не можна читати цикли, бо це дуже затягує. Але книги точно достойні. Продовжувати читати саме цю історію не буду. Для мене все дуже логічно закінчилося на третій частині. Але в планах на 2026 рік прочитати ще щось у стилі «фентезі». Рекомендації приймаються в коментарях 🤭

9. Едіт Егер «Вибір» 10/10

Чесно, проплакала всю книгу. Не знаю, чи саме вона мене вразила, чи все ж біографія та шлях авторки, який їй пройшлося пройти. Однозначно книга заставляє «зібратися» у не легкий момент і продовжувати «вірити». Для мене ця історія стала ще одним підтвердженням того, наскільки важливо не «жалітися на обставини» а пробувати підлаштовуватися. І чим швидше ти почнеш шукати якісь плюси в тій ситуації, в якій опинився, - тим легше тобі буде в майбутньому.

10. Сара Пеннер «Зникнення аптекарки» 9/10

Цікавий сюжет. Сподобалося, як авторка поєднувала минуле з теперішнім. Щось незвичне для мене було, бо історія розгортається в Лондоні. З радістю почитала б ще щось схоже.

11. Ілларіон Павлюк «Білий попіл» 10/10

Меншого від автора я не очікувала. Знала, що мені «зайде» ще до того як прочитала першу сторінку. Всім, хто любив у школі читати твори з української літератури - обовʼязково зверніть увагу.

12. Джим Лоуренс «Йди туди, де страшно» 9/10

Книга точно варта уваги. Дуже відгукнулася сама історія автора. Вдячна, що Джим поділився, як він особисто справлявся зі своїми страхами і добивався успіху. Це мотивувало більше ніж самі техніки з книги. Хоча насправді хороші поради, якщо їх втілювати в життя.

13. Колін Гувер «Веріті» 10/10

Мій особистий рекорд - цю книгу я прочитала менше ніж за 2 доби. І це був найкращий вікенд за 2025 рік, правда. Гори, відсутність звʼязку і книга. Дякую їй за компанію і за таку приємну згадку. Книга однозначно запамʼятається на все життя. Після «Покинь, якщо кохаєш» Колін Гувер відкрилася для мені по-іншому.

14. Деніел Кіз «Загадкова історія Біллі Міллігана» 11/10!

Мій топ-1 за 2025 рік. Ніколи не думала, що одна книга може так відрізнитися від інших. Але мені дуже «заходять» психологічні романи. Особливо, якщо вони написані на основі реальних подій. Дуже філософський підхід автора. Це друга його робота, яку я читала. Перша була «Квіти для Елджарнона» (теж рекомендую!). Наступного року планую далі продовжити знайомитися з автором. Але «Загадкова історія Біллі Міллігана» завжди залишиться в моєму серці!

15. Джозеф Мерфі «Управляй своєю долею» 7/10

Стандартна книга про метафізику та те, як ми можемо «притягувати» хороші та погані події в нашому житті з допомогою підсвідомості. Мабуть, через те, що я в свій час багато вже таких книг прочитала, саме ця робота на мене не справила враження. Але якщо комусь цікаво зануритися в цю тему - ви не пожалієте.

16. Chloe Benjamin “Inmortales” 9/10

Моя єдина книга іспанською. В 2026 планую читати більше саме іноземною, хоч це дається не так легко. Гарна книга. По вайбу чимось мені нагадує Деніела Кіза, тому що там теж піднімаються важливі філософські теми. Хочу перечитати українською в майбутньому. І продовжити знайомство з авторкою однозначно. Якщо щось читали - рекомендуйте.

17. Володимир Станчишин «Стіни в моїй голові» 9/10

Приємно було читати роботу українського психотерапевта. Дуже комфортна книга, як і сам автор. Хто вважає тривожність своєю проблемою - обовʼязково прочитайте.

18. Люко Дашвар «Покров» 9/10

Чула надзвичайно багато позитивних відгуків про цю книгу, і не дарма. Історія дуже близька буде кожному українцеві. Піднімається важлива для нас усіх тема - тема Роду. Дякую автору за це.

19. Клариса Естес «Жінки, що біжать з вовками» 10/10

Книга зайде не всім, але я би чесно радила прочитати все ж усім жінкам. Книга, яку я передам дочці, коли вона буде готова. І котру, через років так 10, я планую перечитати самостійно. Єдина книга з міліоном відміток та цитат, якими я ділилася її своєму інтсаграм. Її неможливо прочитати за два тижні. Цю книгу потрібно смакувати, відкладати а потім перечитувати, обговорювати і виписувати свої роздуми в моменті. Ще одна робота, котра запамʼятається мені на все життя!

20. Фріда Мак-Фаден «Служниця» 8/10

    Фріда Мак-Фаден «Секрет служниці» 7/10

Чесно, не дуже зрозуміла я ажіотажу навколо цих книг. Так в першій частині, автор зачепив дуже «болючу» тему, яка може відгукнутися багатьом жінкам. І про це важливо говорити. В другій частині сподобалася зміна ходу подій (це особливість Фріди, наскільки я можу судити з трьох її книг), але це було досить передбачувано. Як сценарій до кіно - думаю, підійде ідеально. Планую обовʼязково сходити на екранізацію «Служниці» і розповім свої враження.

Дуже цікаво було повернутися на рік назад та проаналізувати все, що я читала за цей рік. Для себе зробила висновок, що книга може стати прекрасною компанією. Кожна поїздка, чи кожен етап в моєму житті тепер асоціюється з тим, що я читала в цьому етапі. Також я дуже вдячна своєму Книжковому Клубу, який ми організували з моєю подругою на початку 2025 року. Для мене він став величезним стимулом більше читати. Зараз в мене вже сформований список літератури запланованої на 2026 рік, планую поділитися ним у своєму телеграм каналі, тому підписуйтесь.

І хочу побажати всім побільше надихаючих, захоплюючих та зігріваючих історій у 2026 році.

На одному з навчальних вебінарів вчора почула запитання: «А що буде, якщо через десь років нічого не зміниться? Якщо ви залишитися на тому ж самому рівні, що і зараз?»

Гарне, відкрите, розширяюче коучингове запитання. Яке ми не звикли ставити собі. А зараз зробіть паузу і постарайтеся дати собі відповідь.

Subscribe now

Зазвичай наші плани обмежуються наступним 2026 роком в кращому випадку. В гіршому - ми навіть не знаємо, що конкретно ми зробимо завтра для наших цілей.

Хтось скаже: «Простір спонукає, обставини заставляють жити одним днем». І звичайно, це гарна навичка - не чекати 10 років, а жити тут та зараз, тішитися тим, що ти досяг і маєш на сьогоднішній день.

Але чи не обман це? Чи не втікаємо ми в «тут і тепер» тому, що боїмося планувати наперед; боїмося, що не впораємося; боїмося, що помилимося?

Є люди, яким «далекоглядне стратегічне мислення» дається дуже легко. Я захоплююся такими людьми! Вони бачать велику ціль попереду і знають, якими маленькими кроками до неї дійти. Це принцип коучингу, і цього можна навчитися. Принаймні вибудувати у своєму майндсеті ось цю «стратегічність». Цим займаємося в коучинговому контракті.

Тут в дію вступає все: і дисципліна, і мотивація, і цілеспрямованість. Бо для того, щоб через 10 років жити краще - потрібно докласти зусиль.

Якщо не постаратися - все залишиться так, як зараз. Nothing changes if nothing changes. (Моя улюблена фраза)

Рефлексуючи на тему цього запитання мені стало цікаво: чому я не задавала собі його раніше? Воно ж настільки важливе.

І знаєте, до якого висновку я дійшла: коли тебе задовільняє твоя точка А, тобі «впадло» думати над точкою Б.

Мені не дуже приємно це визнавати, але це правда. Зазвичай люди живуть по принципу «мотивації від» (про це я розповідаю детальніше у своєму уроці про зміни. як його отримати - шукайте тут) коли тобі щось не подобається і ти це змінюєш.

Але коли тебе щось задовільняє - ти не стараєшся це покращити чи оптимізувати. А можна було б.

Це як в школі - ми не вчилися краще писати, ми вчилися краще рахувати, якщо у нас були проблеми з математикою.

Коли тобі подобається твоя робота чи твій заробіток, ти не задаєш собі запитання «А як можна було б ще краще?». Тому ти залишається на тому ж рівні. І через десять років як варіант для тебе нічого й не зміниться.

І так, це не погано. Але чи це вас задовільнить? Чи через десять років ви так само будете задоволені своєю посадою чи фінансовою винагородою?

Для цього і потрібно інколи задавати собі відкриті, розширяючі коучингові запитання, бо вони заставляють задуматися і головне - знайти відповідь, а тоді вже стратегію до змін.

Підведення підсумків для мене особливий ритуал. Я ще не пропустила жодного місяця в цьому році і справді бачу результати.

Це допомагає не тільки спланувати наступний період так, щоб усі мої цілі на рік таки здійснилися і в мене був на них а час. А й помітити - скільки усього вже зроблено. Скільки усього я вивчила, прочитала та відвідала. Про це і буде дане есе - куди я направляла свою увагу у вересні, та які результати мені це принесло.

Однією з найяскравіших подій вересня для мене стало те, що я почала публікуватися тут у Substack. (Посилання на моє перше есе, хто хоче підтримати) Я люблю писати і люблю читати лонгріди. Мені подобається присвячувати час дослідженням якоїсь однієї теми, а потім ділитися цими результатами.

Так на світ народилася стаття про румінацію. Термін, з яким я познайомилася зовсім недавно і якому присвятила практично тиждень, щоб розкласти все по поличках.

Якщо коротко, то румінація - це як «жуйка» для мозку, де ми пережовуємо власні негативні думки та події, без пошуку чогось позитивного та без «виходу» з цієї неприємної ситуації. Як це впливає на наш стан та що з цим робити - можете почитати в есе.

Substack за цей місяць став для мене джерелом натхнення та корисної цікавої інформації. З серпня місяця я практикую “inspiration hours”, де я просто відкладаю всі свої справи і досліджую теми, які мені цікаві. Інколи це дослідження чогось конкретного, як, наприклад, з румінацією, інколи - це звичайні пошуки натхнення.

Ось так в якусь рандомну inspiration hour я натрапила на дві статті, які на мене мали важливий вплив. І я дуже хочу з вами ними поділитися:

Перша, це дуже особливе, тепле есе про речі, які варто робити, коли ти відчуваєш, що загубив сам себе.

milk and cookies

things i do when i’m losing myself again

there’s a particular kind of disorientation that doesn’t announce itself loudly. it doesn’t come with a meltdown or a moment of clarity. it just slowly seeps in, quietly, until one day you realize you haven’t laughed in a while, you haven’t felt like yourself in a while, and the person you’ve been moving through the world as — this distracted, overstimu…

Read more

a year ago · 21853 likes · 287 comments · ayushi thakkar

Автор настільки щиро ділиться тим, що йому допомагає в таких випадках, що ця щирість і простота справді підкупає. Наприклад, перша рекомендація - переодягнутися у щось зручне. Камон! Настільки банально просто, але наскільки важливо. Тільки задумайтеся, як часто ми одягаємося, щоб комусь сподобатися, щоб виглядати стрункішою, вищою, привабливішою. Для когось. А що би ви одягнули для себе? Ось що справді має значення.

І друга стаття про те, куди «летить час». З ким не спілкуюся, усі помічають який зараз швидкоплинний час. У автора є кілька теорій, чому так відбувається і що можна з цим зробити.

mindbox

why time felt slower when we were kids (and how to get it back)

I’ve been noticing a trend on social media, nostalgiacore. Hazy, sun-drenched photos of childhood bedrooms, the glow of a boxy TV playing Cartoon Network, the pixelated interface of an old computer game. There’s always ambient music humming softly in the background, something melancholic (like a lo-fi remix of a Nintendo soundtrack…

Read more

a year ago · 39513 likes · 353 comments · yana yuhai

Дуже відгукується, особливо фраза:

А про nostalgiacore вже не раз чула і цю тему буду досліджувати глибше, щоб потім все зібрати в одне есе. Тому, кому цікаво - підписуйтеся ❤️

Раз я вже почала ділитися блогами, які запали в душу цієї осені, ось ще одна рекомендація -

Дуже сподобалося відео про тренди осені (я не про фешн тренди, а скоріше living trends). На початку року я також писала статтю про wellness тренди. Вони всі залишаються актуальними, тому переходьте знайомитися.

Можливо навіть доповню цю статтю новими ідеями та опублікую тут. Що скажете?

Вересень, як і у всіх, в мене асоціюється з навчанням. А я, як людина, котра любить вчити щось нове, не могла просто залишити себе без такого задоволення, як наприклад записатися на курси каталонської.

Хто не знає, я живу в Каталонії, провінції Іспанії, яка межує з Францією. У цієї провінції є своя мова, якою розмовляють в державних установах, викладають у школах та інших навчальних закладах. Тому знати каталонську - справжня необхідність.

Цього разу я вирішила записатися на офлайн курси. І повірте, це зовсім інша реальність. З часів ковіду я звикла вчитися онлайн. Це зручно. Можна не вмикати камеру, не брати участь у обговореннях, «пересидіти» урок. На офлайн курсах - це буде значно важче.

Плюс я ж коуч, я знаю, як важливо для нашого мозку виходити з зони свого комфорту. В мене навіть пост- мотивація є, який я так і назвала «the art of prearrenged discomfort» - мистецтво запланованого дискомфорту.

Тому тепер мої офлайн курси каталонської мови - це запланований вихід з моєї зони комфорту. І я обовязково поділюся що з того вийде.

Рішення до кінця 2026 зробити 100 медитацій претендує на найкраще рішення року. Без перебільшення.

Позаду 11 медитацій зі 100. Поки роблю рандомні: на стан, розслаблення, спокій, фінанси, любов. Зазвичай перед сном.

Признаюся чесно, інколи не бачу жодного ефекту, бо мені так і не вдається «заспокоїти свої мозок і втихомирити думки». Але інколи (до речі цю частіше) - це відчуття тотальної вдячності і сльози. Коли вперше робила медитацію любові до тіла від Алли Клименко (проходжу її річну програму зараз) - я просто не могла зупинитися плакати від вдячності собі і всьому своєму тілу. А як ми вміємо майстерно це все знецінити. Шкода.

І на останок - фільм - рекомендація від мене.

“Граф Монте Крісто” 2024 року

Якимось магічним чином повпливав на мене цей фільм, викликавши просто бурю захвату! Зараз я щиро вважаю одним з моїх найулюбленіших стрічок.

Перше що мене вразило це велика кількість позитивних відгуків. Зважаючи на сучасну аудиторію балувану новинками, думала, що всім відомою історію зараз мало кого здивуєш. Здивуєш! І це справжнє мистецтво. Подати легенду, яку всі знають з дитинства так, щоб тобі хотілося передивитися і переслухати, - для мене це справжнє мистецтво.

Що таке румінація?

Слово rumination походить від латинського ruminare — «жувати жуйку». У психології цим терміном називають нав’язливе, повторюване прокручування одних і тих самих переживань чи проблем, зазвичай негативних.

Наукові дослідження пов’язують румінацію з депресією та тривожними розладами (Nolen-Hoeksema, 1991; Matthews & Wells, 2004). І хоча кожному з нас знайоме «залипання» на думках, коли це вже стає звичкою — воно може серйозно погіршити психічне здоров’я.

⸻

Як вона формується і впливає на наше mental health?

Румінація зазвичай виникає у відповідь на стрес або невдачу. Замість того щоб шукати рішення чи рухатися далі, людина ніби «застрягає» в емоціях і постійно їх прокручує. Це схоже на Zeigarnik Effect: незавершені справи й невирішені проблеми довше тримаються в пам’яті.

Дослідження показують, що такий спосіб мислення не тільки підтримує депресивний настрій, але й посилює тривогу та знижує здатність діяти (Watkins, 2008). Іншими словами, чим більше ми думаємо «чому так сталося», тим менше маємо енергії для «що я можу зробити, щоб це змінити».

⸻

Що таке co-rumitation?

Є ще одна цікава форма — co-rumination. Це коли двоє чи більше друзів (або колег, партнерів) знову й знову обговорюють одну й ту ж проблему. З одного боку, це дає відчуття підтримки. З іншого — може «підживлювати» негативні думки, замість того щоб рухатися до рішень (Rose, 2002).

Тобто, довгі розмови «про те, як все погано» можуть зближувати, але одночасно — підвищувати ризик депресії та тривоги. Тому з ними варто бути обережними.

Як визначити, чи ти схильний до румінації?

Спробуй визначити чи:

• Ти часто ловиш себе на думці, що повертаєшся в минуле.

• Тобі складно «відпустити» ситуацію.

• Вічні питання «Чому я?», «Чому зі мною?»

Якщо так, значить, румінація тобі притаманна. Але не потрібно панікувати, ставити собі діагнози чи гірше. Це всього лиш майндсет, який можна змінити. Читаємо далі!

⸻

Які методи профілактики і роботи з rumination?

Науковці пропонують кілька перевірених підходів:

• Відволікання на позитив — переключення уваги на приємні або корисні дії (спорт, творчість, спілкування).

• Робота з мисленням — заміна абстрактних «чому?» на конкретні «для чого?» (це основа Rumination-focused CBT - або когнітивно поведінкова терапія).

• Письмове висловлення почуттів — здорове саморозкриття допомагає знизити дистрес (Pennebaker, 1997).

• Mindfulness та медитація — тренують вміння помічати думки й відпускати їх.

⸻

Готуючись до статті, у мене виникло запитання: А чи може допомогти коучинг у боротьбі з румінцією?

Так як я професійний коуч сертифікований стандартами ICF, мені відомі і техніки з mindfulness, і способи як переключити увагу клієнта на позитив і поведінкова терапія, тому я вирішила подосліджувати “глибше”.

Хоча коучинг — це не терапія і не лікування депресії, він може бути профілактикою румінації. Чому? Бо робота за стандартами ICF орієнтована на:

• постановку конкретних цілей (замість абстрактних роздумів),

• перехід від «чому?» до «для чого?», «що далі?» і «як?»

• розвиток усвідомленості та відповідальності,

• створення підтримуючого простору без оцінок.

Дослідження вказують, що коучинг сприяє розвитку психологічної гнучкості, стресостійкості та здатності діяти замість «застрявання» в думках (Theeboom et al., 2014). А це саме ті ресурси, які допомагають не потрапляти у пастку румінації.

⸻

✨ Висновок:

Румінація — це ніби «жуйка для мозку»: ти пережовуєш одні й ті самі думки, але користі з цього точно немає. І хоч кожному іноді властиво застрягати в проблемі, важливо також навчитися вчасно переключатися.

З любов’ю, ваш коуч - Уляна.

2018 рік - період коли я беру свій перший кредит на навчання. На той час мені потрібно було віддавати половину своєї місячної зарпоати, щоб перекривати його. Чи боялася я? Звісно. Чи сумнівалася я? Ще й як. Чи було це виходом з моєї зони комфорту? Не то слово!

Але разом із цим - це було найвдалішим моїм рішенням за багато років. Цей період подарував мені як впевненість у совїх силах (якщо потрібно буде, я впораюся з будь-яким викликом), так і нову професію. Зараз я професійний коуч за стандартами ICF та нлп практик.

То чому ми досі так «топимо» за цю зону комфорту? Чому боїмося найменшого челенджу і стараємося себе вберегти від будь-якого дискомфорту. І, до речі, своїх дітей також.

Будь-то нове знайомство, новий досвід чи новий виклик самій собі.

Ми звикли до рутини, що сон обовʼязково має бути 9 годин, що сніданок неодмінно - збалансованим, а якщо пропустити вечірні ритуали - починається паніка.

Так, ритуали - це важливо. І сон, і збалансований сніданок. Але чи не прикриваємося ми цими зручностями, коли питання доходить до нашого зростання?

«Я не можу піти на концерт, бо тоді я пропущу свою вечірню рутину» - чули таке?

А я чула! І не раз.

«Я не можу піти на навчання, бо тоді мені прийдеться вчитися»

«Я не піду до коуча, бо прийдеться щось змінювати»

«Не буду працювати з нутриціологом, бо буду змушена рахувати калорії»

Так!! Прийдеться щось робити! Тобі прийдеться вилазити зі своєї зони комфорту. Робити дії, які ти ще ніколи до цього не робила! Це страшно! Це дискомфортно!!

Півроку тому я вперше пішла на бачату. Ці незграбні рухи, відсутність грації, неможливо запамʼятати танець, та ще й приходиться дивитися на себе в дзеркало.

Мені було не комфортно. Мені було страшно. Але це був дуже гарний урок для мене! І один з найпрекрасніших періодів в моєму житті! Бо я робила те, на що раніше б ніколи не наважилася.

У кожного є такий список. Список того, що я би хотіла зробити, але ніколи не наважуся. І, на жаль, він тільки збільшується. Бо ми звикли до комфорту. Бо нам так ок. Для чого щось змінювати.

Так от, нічого і не зміниться. Все буде так само, а то і гірше, якщо не почати вже сьогодні.

Тому пропоную познайомитися з технікою «Узгодженого дискомфорту». Її придумала я))) Здається. Просто раніше про неї нічого не чула))

Subscribe now

Я пропоную вам планувати свій вихід з зони комфорту. Планувати свої дискомфортні дії. Відходити від рутини.

Не відмовлятися. А просто інше коли дозволяти собі «погрішності» і спостерігати.

Повірте мені, вечір, коли ви пропустите свої бюті ритуали буде найпрекраснішим вечором за останній час!

Що це може бути?

• якщо ви звикли пити каву в кафе, навчіться варити її самостійно. Придбайте собі термо чашку і виходиьте з дому щоразу з свіжо звареною кавою в руках.

• Якщо страшно говорити на камеру - почніть записувати відео кружечки собі для початку.

• Запишіться на мовні курси.

• Зробіть комплімент незнайомцю.

• Подзвоніть і забронюйте той столик самостійно.

• Запишіться на коуч сесію.

Будь що, що раніше ви б не наважилися зробити. А зараз саме час! Ви будете пишатися собою. Я вам обіцяю!

Subscribe now